Я так і не дізнався, чому назва міста посилається на слово «діброва». Ніяких дібров по місту не побачиш. Хоча дерева зустрічаються.

 

Дубровник надзвичаний і на під’їзді до нього, коли ви оминаєте урвища гір, щільно усаджені сосною і іншими деревами.

 

 

 

Ось так, терасоподібно мешкають ті, хто живе не в історичному центрі. Приблизно 10 хв. ходи до центру.

 

 

 

 

У Дубровнику навіть собаки цікавляться футболом.

 

 

 

 

Це дорога, по якій ви йтимете із півночі до центру Дубровника.

 

 

 

Праворуч скелясте урвище і як завжди лазурове Адріатичне море. Ще хвилин 5 і будете біля історичного центру міста. Якщо хтось задумав самогубство, рекомендую.

 

 

Біля самого входу у замок стоїть ось така стелла, заввишки метрів із 4, з якої дзюрчить вода. Як виникають на ній майоріння кольорів я так і не допетрав. Але із фарбою моєї футболки це напевно непов’язано .

 

У історичному центрі, на півострові місця замало. Тому якщо не церква, то музей сидять один на одному і один одним поганяють. Центральна променада достатньо широка, але більше такого не буде.

 

 

Центральна променада історичного Дубровника. Пройтись двічі мабуть не варто. Суцільний туристотрон. Туристи і місцевий бізнес не дають збагнути історичність будівель.

 

 

Не найвужча вулиця Дубровника. Відчувається, що колись тут було досить людно. Втім як і зараз. Будівлі на острові вищі на пару поверхів, ніж колись на Сагайдачного в Києві. Може тому, що всім хотілось жити у фортеці, яку приступом було не взяти. Ще один плюс – улітку не спекотно.

 

 

 

 

Поза мурами, із південного боку міста, зараз пришвартовані яхти. Так було мабуть не завжди.

 

 

 

Напевно ось із таких бійниць колись летіли стріли, ба навіть кулі із мушкетів. Щілини над отвором досить широкі, щоб пролетіла куля, але завузькі для стріли чи ядра. Якщо провести головою зліва направо можна безкоштовно побачити смужку пейзажу з того боку і пару ворогів, яким судячи із вихідної позиції жити лишилось вже не довго.

 

 

 

 

Іро, ти можеш писати про Белфаст, але ми все одно знаємо, звідки ти родом!

 

 

Я б на таку стіну не поперся із спорядженням скелелаза за гроші. Хоча хтось колись ліз по ній за спасибі і судячи з усього опинявся в кращому випадку у воді. Якщо упасти із такої скелі, без переломів не залишишся, бо нижче скелі, перед тим як почнеться море.

 

 

 

 

 

По сходах із моря до мурів мабуть колись піднімався Нептун. Ось той дядько посередині сидить прямісінько у кав’ярні. Випив кави, і бігом на інший бік мурів обороняти фортецю.

 

 

 

 

Ось на таких скелях і стоїть подекуди історичний мур. І як вони його будували? У нас і на рівному місці побудовані будинки розсипаються.

Світлина зроблена сидячи у кав’ярні, ціни в якій ви запам’ятаєте надовго.

 

 

 

У них струм є навіть біля моря поза межами цивілізації. А що то за парасольки видніються? Ось і доказ, що кав’ярня там таки є. Щоб відволікти піратів від штурму.

 

 

Мексиканський ресторан Chihuahua (перевірено: собак немає) за історичним містом, через дорогу. Пристойні мексиканські порції і відносно недорого.

 

 

 

Не бійтесь напиватись у Дубровнику. Навіть уночі кожна зупинка вам розкаже, у якому місті ви знаходитесь.